У березні 2022 року семирічна Софійка Клименко вела власний щоденник війни в оточеному Маріуполі: записувала, коли зникли світло й опалення, рахувала дні між рідкісними візитами батька та чекала на його повернення. Її тато, артилерист Юрій Клименко, боронив місто. 

Софійка з мамою Вікторією виживали у задимленому, оточеному Маріуполі. Грілися біля багать у дворах, тремтіли від постійних вибухів і ділили кожну краплю води. 

16 березня вони виїхали. Залишили татові записку на дверях і рушили в невідомість. Дорога повз тіла загиблих була настільки страшною, що мама наказала доньці не дивитися у вікно, а на кожному з 19 ворожих блокпостів суворо повторювала: «Якщо спитають про тата — у тебе його немає. Ти все життя живеш із мамою». 

Попереду на них чекали довгі місяці невідомості: що із Юрієм? Раптом дивна звістка з оточеної «Азовсталі».  Фотографія напису на картоні, які військові надсилали рідним через Starlink. На одному з таких клаптиків Юрій пообіцяв дружині: якщо виживе й повернеться, вони обов’язково повінчаються. 

17 травня Юрій надіслав відеоповідомлення про те, що за наказом вони виходять у полон. Згодом через цивільну жінку в Донецьку він зміг передати родині СМС: перебуває в лікарні з 40% опіків тіла.

Після поранення, полону та обміну Юрій повернувся додому. Уже за кілька тижнів подружжя здійснило свою давню мрію та повінчалося. А невдовзі в родині народилася донька Соломія, яку близькі жартома називають першою дитиною «з Азовсталі» — символом нового життя після пережитого пекла.