У Мар’янівці Житомирської області війна відчувається у кожній родині. Майже сотня місцевих жителів служать у Збройних силах, багато з них воюють з 2014 року.  Є і втрати  — імена захисників закарбовані на пам’ятному знаку, встановленому ще до початку повномасштабного вторгнення. На велику війну громада відреагувала миттєво. У перші години місцеві чоловіки самоорганізувалися, зібралися біля селищної ради й були готові до оборони. Люди, які ще вчора могли сперечатися через побутові дрібниці, об’єдналися навколо спільної мети — захисту власної землі.  Староста громади Василь Цукоровий каже відверто: «Я пишаюся своїми односельцями!"

Частина жителів пішла добровольцями до війська, інші зосередилися на підтримці тих, хто на передовій. Мешканці, що перебували за кордоном, одразу почали надсилати гуманітарну допомогу. Громада працювала як єдиний механізм, компенсуючи нестачу ресурсу солідарністю та швидкою самоорганізацією.

Війна торкнулася більшості родин: тут служать і батьки, і сини, і зяті. Дехто з місцевих має досвід бойових дій ще з перших років АТО. Для багатьох повномасштабне вторгнення стало лише продовженням давно розпочатої боротьби.

Мар’янівка живе у режимі оборонної готовності, але не втрачає здатності підтримувати один одного. Громада продовжує працювати, допомагати військовим і тримати тил.