Важко адаптуватися до нових умов проживання, особливо на зйомному житлі, де ніхто з нас не може дивитися у майбутнє впевнено чи щасливо. Дитині в школі теж нелегко — без друзів, та й до нього там не дуже привітно ставляться через те, що ми з Донецької області. Це постійне відчуття відчуженості виснажує нас усіх.

Найстрашніший день ми пережили 22 грудня 2022 року. Саме тоді ми випадково побачили в інтернеті відео, як горить наш рідний будинок. Цей біль і втрату неможливо описати словами.

Попри все пережите, син намагається знаходити розраду у своїх захопленнях. Він дуже любить футбол, обожнює плавати та збирати пазли. Ці заняття — єдине, що хоч якось допомагає йому відволіктися від болючої реальності та відсутності дому.