Ми кілька місяців провели в окупації, пережили вибухи і стрілянину, бо жили в будинку біля СБУ. Коли почалися переслідування проукраїнського населення, озброєні люди приходили додому до вчителів та викладачів університетів, і ми були змушені виїжджати з дітьми, бо я – викладач української мови та літератури.

Виїзд був дуже важким – кілька днів стояли на спекотному ворожому блокпосту, жінок і дітей відокремлювали, і ми поміж вибухами стояли на узвишші живим щитом. Наразі ми знімаємо частину будинку в маленькому містечку, діти вчаться онлайн у мелітопольській школі. Пізніше чоловік вивіз нашу 86-річну бабусю, яка поступово втрачала розум і помирала на очах дітей. Ми її поховали на чужині.

На початок вторгнення я лежала в лікарні з нирками, нас одразу розпустили додому, щоб звільнити місця для поранених після розбомблення аеродрому. Неможливо було зняти гроші чи купити продукти – термінали і аптеки не працювали. Перші дні окупації ми проводили в коридорі при вибухах, у мене були приступи, чоловік колов знеболювальні.

Діти до кінця не розуміли, що відбувається, але швидко хапали кішку й папугу, вдягались і бігли в коридор. Ми місяць спали на матрацах у повному одязі та взутті, готові бігти в підвали. Коли на дитячий день народження 18.03.2022 р. весь день були вибухи, ми плакали і молились, щоб діти пережили цей день.

Психологічні проблеми залишились і досі. Дітям часто сняться ракети й стрілянина, вони стали замкнені й відсторонені. Раніше активні в гуртках і серед людей, тепер важко заводять знайомства, виступ на публіці доводить до істерики. Ми спілкувалися з психологами та брали участь у онлайн-заходах із психологічного розвантаження. Це допомагає, так само як і мені допомагає спілкування з психологом та енерготерапевтом, а ще робота онлайн.

Ми стикнулися з нестачею грошей і продуктів, вижили завдяки волонтерам, друзям, місцевій владі та Червоному хресту. Зараз ситуація трохи стабілізувалася, але завжди відчувається напруга. Найцінніше, що у нас залишилося – моя вишиванка, яку чоловік вивіз через ворожі блокпости, та фото рідних, які вже не з нами.