Інна Володимирівна болюче переживає труднощі, з якими зіткнулася її сім’я. Їм з чоловіком довелося покинути рідну домівку й виїхати в Запоріжжя. У чоловіка стався вже другий інсульт. Інна Володимирівна повністю присвятила себе догляду за ним

Ми з чоловіком жили в місті Дніпрорудне Запорізької області. Коли зрозуміли, що нам загрожує небезпека, виїхали в Запоріжжя. Ми не захотіли від’їжджати далеко від дому. Племінниця запрошувала до себе в Прикарпаття, але ми не погодилися. З собою забрали собаку й кішку. Я навіть одягу собі не взяла, а їх забрала. Єдиною складністю в дорозі були блокпости, на яких доводилося дуже довго стояти.

Добре пам’ятаю 24 лютого. Був дуже холодний день, ішов дощ. У місті почалася паніка. Люди бігали по магазинах і аптеках, запасалися всім необхідним. Скрізь були великі черги.

Найбільше проблем виникало зі зняттям готівки. Ті люди, які могли зняти її з картки, брали відсоток за послуги.

Кожен день шокували своїми вчинками люди, яких я знала.

Тижнів зо два в магазинах не було хліба. Добре, що у мене є хлібопіч. Я пекла не тільки для себе, а й для всіх своїх друзів і знайомих. Муку привозили дуже погану й продавали занадто дорого, але все рівно доводилося купувати.

Я маю роботу, але на даний момент доглядаю чоловіка, бо він нещодавно переніс другий інсульт. 

Подолати стрес допомагають лише молитви і сльози. Я дуже болію за воїнів, які зараз знаходяться в Соледарі й Бахмуті.