На маленьку пенсію Таїсії Миколаївни дуже важко прогодувати сім'ю із п'яти осіб. І іншого виходу поки що немає, у селищі працювати ніде і виїхати неможливо.

2015 та 2016 роки для нас були найстрашнішими, коли без кінця снаряди рвалися на вулиці, будинки горіли. Ми вісім місяців сиділи без світла та без води. Наразі теж часто відключають для ремонтних робіт.

Ми не можемо поїхати до Ясинуватої, до районної лікарні, у нас три вулиці відрізані взагалі, вони під «ДНР». Батьки не можуть потрапити до дітей, нічого втішного. У нас дуже багато порожніх будинків, молодь в інших місцях знаходить собі роботу, їдуть та дітей забирають.

Мої син та невістка зараз безробітні, а у них двоє дітей. Чоловік помер, а раніше він, як інвалід, отримував гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Це нам дуже допомагало – продуктові набори, мило, порошок.

Ми дуже важко живемо з дітьми та онуками на мою мізерну пенсію. Для них і роботи нема, і виїхати неможливо.

Моя заповітна мрія – щоби закінчилася війна і все було так, як до війни.