Анна Мачула після пережитих стресів під час обстрілів майже осліпла. Погіршилося і так слабке здоров'я літньої жінки. Найбільше вона чекає на закінчення війни.

Війна розпочалася у 2014 році. Нас сильно бомбили, тут снаряди летіли, бомби падали на городі, тріщало все, шибки летіли і дах. Звісно, ​​було страшно, я кричала криком. Тоді ще був чоловік живий, тепер його нема, помер. Ми з сином залишилися вдвох. Наш будинок постраждав, шибки вилетіли, дах тече. Та ще й син поламав ногу, нема кому дах поправити.

Наше життя стало дуже важким, будинок топити нічим, бо дрова дорогі, а вугілля немає. Здоров'я в мене і так було погане, та ще й обстріли налякали, я майже осліпла.

Нам увесь час Рінат Ахметов допомагав, від нього продукти видавали. Дякую, не забув нас, ми тільки цією допомогою й жили.

Я, як і всі люди, мрію про одне – щоб закінчилася війна. Але в це мало віриться.