До війни ми жили у Херсоні. Під час обстрілів наше житло було пошкоджене, а життя в окупованому місті стало надзвичайно важким. Зрештою нам довелося залишити свій дім і змінити місце проживання.

Перший день повномасштабної війни запам'ятався розпачем і повною невизначеністю. Ми не розуміли, що робити, куди їхати і що чекає на нашу родину далі.

Діти самі почули вибухи. Вони були дуже налякані, тому приховати від них те, що відбувається, було неможливо.

Одним із найстрашніших днів стало 1 березня 2022 року, коли Херсон був окупований. Усвідомлення того, що наше рідне місто опинилося під окупацією, принесло ще більше страху та невизначеності.

Згодом нам довелося змінити місце проживання. Для дітей це стало дуже важким випробуванням. Вони втратили звичне оточення, свій дім і мали пристосовуватися до нового життя після всього пережитого.

Під час окупації Херсона ми також зіткнулися з нестачею продуктів та медикаментів. Звичайні повсякденні речі стали важкодоступними, а життя перетворилося на постійний пошук необхідного та турботу про безпеку родини.