"П’ять місяців працювали без вихідних"

В січні в Дніпрі вперше проводять фестиваль бізнесів, релокованих з тимчасово окупованих територій, – Cheсk-in Dnipro. У ньому беруть участь підприємці, які втекли від війни й змогли успішно перезапустити свій бізнес або заснувати нову справу в тилу. Вони представляють свою продукцію й діляться досвідом з колегами. Радіо Свобода записало історію Олександра Кучерука.

В Олександра Кучерука з Краматорська – також швейне виробництво. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну чоловік працював на машинобудівному заводі. Його дружина мала артковоркінг, де вона виготовляла дизайнерські речі з текстилю й проводила майстер-класи для дітей. В її майстерні було чотири побутові й одна промислова швейна машинка.

Олександр Кучерук

Коли рідне місто опинилося під обстрілами й Олександр втратив роботу, вони з дружиною стали волонтерами – почали шити речі для військових.

«Є швейне обладнання – і дружина згуртувала команду. Зробили в соцмережах волонтерську групу, громадськість Краматорська згуртувалася. Півтора місяця ми відшивали спальники, теплі балаклави, шкарпетки – все, що було потрібно військовим, теробороні, поліції. Початок березня, холодно, – шили теплі речі. Тому підремонтувати плитоноску, тому – ще щось. Потім стало складно: магазини позачинялися, тканин не було. Їздили двічі в Дніпро за рулонами тканин», – розповів Олександр.

Продукція Олександра

Зараз подружжя евакуювалося до Дніпра. Перевезли швейне обладнання й продовжили власну справу. Винаймають квартиру й приміщення для роботи. Шиють військову форму, плащ-намети, балаклави, аптечки тощо.

«Це – не суперприбутки й не суперобсяги. Шиємо те, на що є замовлення, – теплі балаклави з флісу, теплі бафи для військових. У грудні ми відшили 50 комплектів постільної білизни – і на шелтери для переселенців, і на приватні замовлення. У чому складність? Ми в Дніпрі, і ми – чужі. Навіть коли ми хотіли орендувати квартиру, ми три тижні не могли її знайти. У нас пес, а з дітьми й собаками – не беруть… Краматорськ був маленьким, компактним, а Дніпро – мільйонник, і він досить жорстокий, прагматичний. Що ж до бізнесу – складно шукати замовлення. Все тримається на якихось особистих контактах, нема стабільності. Оренда приміщення – 10 тисяч гривень, а ще – світло, зарплата працівникам. Тобто це не забавка, треба все продумувати», – розповів Олександр.

Дружина Олескандра до того ж виготовляє дизайнерські речі

Чоловік каже: вони з командою не бояться роботи – п’ять місяців працювали без вихідних. Отож зараз активно шукають замовників – і на військову, і на цивільну продукцію.

Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.