Чули, як стріляють. Падали снаряди, ходили військові, їздили. Пам'ятаю, що ми ходили ховатися у ванну й у підвал. Підвал просто був далеко, а ванна близько. Вночі ходили у ванну. Коли починали стріляти, мене будили, і ми ходили туди спати, щоб сховатися від осколків від вікон.
Трохи різкий страх, потім трохи заспокоюєшся. Починає швидше битися серце і дихання трохи зменшується.
Я бажаю всім дітям у світі ніколи не здаватися, йти до останнього й бути радісним весь час. Мирного неба над головою, щастя та здоров'я.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.