У мене на городі побило все вибухами, і вікна побило, і двері. Тільки я в хаті не була. Якщо була б там, то може, і мені дісталося. Ми на вулиці сиділи. Ось так все і почалося.

Осколки у ворота влучили і сусіда вбило

Обстріли були, тільки вони повз нас проходили, але ми всі чули. А того дня якраз нам попало. Сусідка приходить і каже: «Я рахувала, скільки вони разів стріляють, 12 разів». І тут як шарахне! Ми не знаємо, що робити, схопилися і бігти. А інша сусідка каже: «Нікуди не бігти! Падайте!». І ми попадали. Ще раз як шарахне…

Поруч зі мною сусідка, так осколки в її ворота влучили. І сусіда вбило. А іншим подряпини дісталися. У мене на плечах була кофта, під нею подряпини від осколків.

Ось тому, коли зараз це перемир'я, я все одно на кожен шурхіт реагую.