Через два тижні після початку пришлось тікати з дому, щоб не залишитися під окупацією. Поїхали в Дніпро до знайомих, потім знайшли собі житло. Було дуже складно і морально, і фінансово. На жаль до цього часу ми не можемо повернутися додому, бо там ведуться активні бойові дії. Орки влаштували сафарі на людей, скидають дрони на автівки, будинки і навіть просто людей.

Найстрашніший день нашої війни стався у 2023 році. Ми їздили на авто додому і в м.Нікополь потрапили під артобстріл. Дитина бачила все це на власні очі, переживши величезний страх, але, слава богу, ми залишились живі. Цей обстріл у Нікополі став головною травмуючою подією, яка досі відгукується в серці.

Зараз син намагається жити далі та справлятися з перенесеним стресом через спорт. Він активно займається ММА - змішаними єдиноборствами. Силові тренування допомагають йому виплескувати накопичену напругу, виховувати стійкість характеру та крок за кроком повертати відчуття контролю над власним життям.