Я проживав у м. Селідове Донецької області. О 5 ранку я почув 3 потужних вибухи. У цей день я повинен був йти до школи. Але у 6.50 прийшло повідомлення від вчителів на вайбер, що заняття відміняються.
Ховались у коридорі. Захищав молодшу сестричку від страху. Допомагав збирати речі. Дуже було складно їхати не знаючи куди, а у руках ще сумка величезна, а на спині ранець, в якому кішка. Добирались до більш небезпечного міста 10 годин. Приїхали до Кременчука у гуртожиток, але і тут зіткнулись зі страхом. Чули як спрацьовують ПВО, як прилетіло до "Амстора". Дуже шокувало, що трапилось у "Амсторі", я у цей день збирався там купити зарядний пристрій до телефона. Бог відвів.....
Іноді не вистачало грошей на їжу, воду, ліки. Проживаю з мамою, з молодшою сестричкою і бабусею. Мама нас виховує сама. Нам у гуртожитку одна гуманітарна допомога подарувала планшети, бо дуже важко було вчитися без нього на онлайні.
