Я з дітьми жила і працювала в м.Бахмуті. З ранку я прокинулась збиратись на роботу і у мене був шок. Що нам з дітьми знову потрібно тікати (раніше ми проживали у м.Донецьку). Я не розуміла куди і коли. Що робити з роботою. Потім пошук їжі по магазинах, що робити далі, адже я розуміла, що до Бахмуту не повернусь найближчий час. Куди їхати. Шокувало попадання снарядів поблизу, а я сама з двома маленькими дітьми. Їжу шукала скрізь, стояла в чергах, сама старалась менш їсти.
Рідні всі дуже далеко. Про це болісно думати, якась безвихідь накатує. Але є привітні люди в Івано-Франківську, я і тепер кожен раз дивуюсь їх доброті.
