Війна забрала у нашої родини віру в завтрашній день і можливість будувати плани на майбутнє. Діти не можуть повноцінно ходити до школи та дитячого садка, їм бракує спілкування з однолітками і звичайного дитячого розвитку. Того життя, яке було у нас раніше, більше немає.

У перший день повномасштабної війни ми були вдома. Почали збирати речі, але абсолютно не розуміли, що робити і куди їхати. Новини про вибухи надходили з різних куточків країни, тому здавалося, що безпечного місця просто немає.

Дітям ми розповіли про початок війни відразу, 24 лютого 2022 року. Приховувати те, що відбувалося навколо, не було сенсу.

Саме 24 лютого залишилося для нас найстрашнішим днем. Невідомість, вибухи, необхідність швидко приймати рішення і нерозуміння того, що чекає на нашу сім'ю далі, назавжди закарбувалися в пам'яті.

Діти досі бояться вибухів. Ми намагаємося підтримувати та заспокоювати їх, але повністю захистити від цього страху неможливо, поки небезпека залишається частиною повсякденного життя.

Особливо складним був перший рік. Коли ми виїжджали з міста, взяли із собою лише найнеобхідніше і певний час жили без звичних речей та умов. Зараз ми вже повернулися додому, але повернути те колишнє відчуття нормального і безпечного життя поки не вдалося.