Із початком повномасштабної війни ми були змушені залишити свій дім і виїхати до Ужгорода як біженці. Згодом мого тата мобілізували, і він пішов воювати. Зараз ми проживаємо в Києві, а тато досі захищає Україну.

Найстрашнішим для мене став день, коли мої бабусі та дідусь намагалися вибратися з Бучі, яка на той момент перебувала в окупації. Це був дуже тривожний час для нашої родини.

Я вже 12 років поспіль займаюся танцями. За характером я маю лідерські якості, хоча спочатку в новому колективі можу бути сором’язливою.

Мені також довелося зіткнутися з булінгом. Зараз я відчуваю емоційне вигорання та потребую часу, щоб краще зрозуміти себе.

Я дуже хочу мати можливість відпочити, змінити обстановку, отримати нові враження та продовжити пошук себе.