Початок повномасштабної війни забрав у наших дітей дитинство, роки дорослішання та юності. Відсутність живого спілкування змусила дітей майже повністю перейти у віртуальний світ телефонів. Зустрічатися з друзями немає можливості, адже перебувати на вулиці зовсім небезпечно.

Шахеди, «молнії», робота ППО — на жаль, наші діти вже навчилися розрізняти ці звуки навіть без повідомлень у чатах. Дуже сумно усвідомлювати, що в найпрекраснішому віці вони не можуть повноцінно навчатися, спілкуватися з однолітками та просто радіти життю.

Майже кожен день стає страшнішим за попередній. Здається, що вже звикаєш до звуків одних шахедів, але згодом з’являються інші, і ти знову не знаєш, як на це реагувати. Постійна небезпека та невизначеність стали частиною нашого життя.

Моя дитина любить плавання, музику та риболовлю. Також має лідерські якості.