Війна змусила нас із дитиною виїхати за кордон. Ми сподівалися знайти там безпеку, але розрив сім'ї та неможливість бути поруч із батьком стали для доньки надто важким випробуванням. Через психологічні труднощі ми вирішили повернутися додому, хоча розуміли, що війна триває.

24 лютого ми були вдома. Нас розбудив ранній дзвінок від колег, які повідомили, що почалася війна. Ми до останнього намагалися не говорити про це доньці, щоб не лякати її. Але вже зранку діти почали писати одне одному в соціальних мережах. Прочитавши повідомлення у своєму телефоні, донька розплакалася.

Найважчим днем для мене став день, коли ми з дитиною залишали свій дім. Найболючішою була розлука з рідними. Усвідомлення того, що сім'я більше не може бути разом, стало одним із найважчих наслідків війни.

Пережите продовжує впливати на нас і сьогодні. Після кожного вибуху я дуже лякаюся, плачу, приймаю заспокійливі та намагаюся впоратися зі страхом, слухаючи розслаблювальні аудіозаписи. Донька теж переживає наслідки війни по-своєму. Майже всі її друзі виїхали за кордон, і тепер вона намагається подолати страх самотності та звикнути до життя без звичного кола спілкування.