Лошкарьов Владислав, 11 клас
Єланецький ліцей номер-2 Єланецької селищної ради Вознесенського району
Вчитель, що надихнув на написання есе: Селютіна Олена Олексіївна

Бути українцем сьогодні - це моя супересила!

Чи ви бачили колись націю, яка об'єдналася, згуртувалася, стала мільйон разів могутнішою, стійкішою, сильнішою за коротку мить. За мить вторгнення. За мить знищення, руйнування та вбивства. Ніколи не забуду того лютневого кривавого ранку. Крик. Плач. Поневіряння. Що завгодно, але ні на секунду не зникала ВІРА. Віра, що ми впораємося, знайдемо сили, не здамося, захистимо, переможемо і відстоїмо свою країну.

Я спостерігав за татом (він у мене брав участь у цих воєнних подіях ще з 2014 року): мовчки зібравши найважливіші документи, віддав папку матері і пішов до військомату ( зараз він в " гарячій точці"). Мама з бабусею почали телефонувати всім рідним, знайомим, підтримувати, потім всю ніч пекли пиріжки, готували, як вони казали, "нашим хлопцям". Дідусь, мій суворий дідусь зібрався допомагати робити барикади на блокпостах. А я з товаришами та меншим братом вже моніторив рецепт " коктеля Молотова". Хіба така єдність це не суперсила? Згода, єдність – це сила держави, це перемога. Тому хочеться згадати слова Захара Беркута з однойменної повісті І.Франка: «Доки будете дружньо держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка сила не побідить вас». Це слова, звернені до тухольської громади, а зараз вони актуальні для кожного з нас.

Бути українцем сьогодні це бути популярним на весь світ. Раніше ми славилися нашими Шевченками ( поетом та футболістом), піснями, вишиванками, смачнішими ситними стравами, дівчачою вродою та працею. А сьогодні весь світ говорить про міць та сміливість українських військових, захоплюється і підтримує нас. Наші ЗСУ - хіба це не наша суперсила?

Бути українцем - це моя супересила, ми завжди прагнемо до кращого, відкриті до всього нового. Наші люди не бояться змінювати професію, діяльність, я хочу стати архітектором, але я не впевнений, що все життя буду працювати на цій спеціальності. Якщо у суспільстві виникне інший запит- я готовий навчатися, розвиватися, змінюватися, адже я українець, і це моя супересила.

Бути українцем - це жити в коханні, і це теж моя супересила. Скільки нових сімей народилося бід час цієї клятої війни. Скільки поцілунків, любові, ніжності чекають на "наших хлопців" вдома. Мій старший приятель створив свою сім'ю прямо в лавах ЗСУ, і щасливішої людини я не знаю. Тільки українці здатні так щиро, вірно, віддано і ніжно кохати. ЛЮБОВ - це точно моя суперсила.

Бути українцем це моя супересила, бо жевріє завжди в моїх грудях НАДІЯ, ніколи не затьмарив мене повний відчай, ернавіть в ті темні холодні вечори без тата, із заплаканою задумливою матір'ю, тихим замрієним братом, ми надію носимо під серцем, вона там НАЗАВЖДИ. Я це знаю, відчуваю. Хіба це не суперсила?

Отже, ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ і УКРАЇНА - це моя супересила. Чи не так?