Покотило Катерина, 10 клас
«Лисянський ліцей №1» Лисянської селищної ради Черкаської області
Вчитель, що надихнув на написання есе: Гопик Ольга Іванівна

Моя Україна майбутнього

Україна вже більше півтора року забула про мирне життя, адже протистоїть повномасштабній російській агресії. Мир - це усвідомлена мета, тому що за щасливе існування, за право жити у власній державі триває запекла боротьба. Для українців мир має особливе значення, бо протягом усієї історії наша держава боролася за свою свободу. І ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.

Сьогодні Україна є прикладом того, що народ, який бореться за свою волю, сильніший за другу армію світу. Коли Захід і путін були переконані, що Київ упаде протягом трьох днів, виявилося, що звичайні українці взяли на себе відповідальність і почали боротися за свободу, захищати своє право жити в мирі, боронитися від агресії, з якою на нашу землю, в нашу домівку, прийшов ворог.

Люди зі зброєю в руках, захищаючи мир на рідній землі, змогли змінити хід історії, тому вони є захисниками, героями, миротворцями. Натомість росіяни є загарбниками, окупантами, вбивцями, які прагнуть знищити мій народ.

Неможливо уявити Україну комфортною для життя, допоки точиться війна, гинуть люди, де немає можливості жити повним життям, працювати, ростити дітей. Крім того, війна в Україні також виснажує економіку та рівень життя. Збройний конфлікт призводить до знищення інфраструктури, скорочення робочих місць та збільшення безробіття. Крім того, війна спричинила масштабну еміграцію людей, які шукають притулку в інших країнах. Так сталось і зі мною. Із 2018 року я жила зі своїми батьками в Ізраїлі майже півтора року, але повернулася, бо була дуже нещасливою, що не мала можливості дихати рідним повітрям, спілкуватися з рідними та друзями. У той час мама і тато прийняли важке рішення, відпустивши мене на Батьківщину, а самі залишилися в чужій країні, але батько не припиняє донатами допомагати українським військовим, бо будучи військовим, і, отримавши поранення під час бою, був демобілізований.

Напередодні агресії існувала думка, що Україна - найбідніша країна Європи. Вважалося, що вона відстала від цивілізованих європейських країн на цілі десятиліття. Багато хто з дорослих і досі не вірить у краще майбутнє нашої країни, а молодь України так не думає! Але якою вона буде після війни, залежить від кожного з нас, і скільки зусиль готові докласти.

Ми повинні створити країну, яка буде відома світові. Я усвідомлюю власну значущість для України, бо саме моє покоління буде покращувати її економіку, розвивати сільське господарство, рухати науку, освіту і культуру.

Для кожної молодої людини вибір майбутньої професії є надзвичайно важливим завданням. Професія, яку я обираю для свого майбутнього, – лікар. Із війною в Україні першими є лікарі, які рятують поранених воїнів та постраждалих від обстрілів, їм також доводиться проявляти героїзм, як і військовим.

Якою я бачу свою державу в майбутньому? Звичайно ж, щасливою! Нова Україна буде знаною у всьому світі, тому що моя Батьківщина - бренд, країна номер один. Вона має величезний ресурсний потенціал - землі, метали, енергоносії, вигідне логістичне розміщення. Не можна не згадати, що Україна має багатий культурний спадок, який може зробити її привабливою для туристів.

Усе буде змінюватися. Ніколи Україна не буде такою, якою була вчора, і нашими руками буде збудовано нову квітучу державу. Адже перед нами стоїть вибір: зберегти себе, свою ідентичність або жити за чужими правилами та традиціями.

Важкі часи породжують сильних людей. Мільйони стануть титанами порівняно з тими людьми, якими вони були до лютого 2022 року. Дуже важливо, що не треба боятися, ми все відбудуємо, бо страх, як відомо, вбиває розум.

Україна – не територія, Україна – край, який успадкований від предків і який маємо зберегти для наших нащадків. Сьогодні найважливіше завдання – безпека, наступне - потрібно створити гідні умови для людей із гідним рівнем життя, високими зарплатами, а для цього мають прийти нові прагматичні люди. Тож ми зобовʼязані всіма своїми зусиллями зробити її успішною! І для цього нам потрібен мир, який принесе дуже значне покращення, бо під час війни у всіх одне завдання – вижити та перемогти. Людина прагне жити там, де вона щаслива, а кращої країни для життя і для розвитку я не зустрічала. Але це буде після нашої перемоги.