Артем Петрик | Херсон

"Населення міста цінує кожен день прожитий на рідній землі"

11 листопада 2022 року, українські військові звільнили Херсон від російської окупації. Місто, як і правобережна частина області, перебувало під контролем Росії з перших днів повномасштабного вторгнення. Матеріал Радіо Свобода.

Вже два роки з періоду звільнення Херсон перебуває під постійними обстрілами. Російські військові щодня завдають ударів по місту і правобережній частині регіону з окупованого Лівобережжя. Частина жителів залишила обласний центр. Втім, є й ті, хто пережив окупацію міста і залишається там донині, попри безпекову ситуацію.

Ще один херсонець, який перебував у місті під час окупації і живе там нині – Артем Петрик. Він – кандидат історичних наук і старший науковий співробітник Інституту історії та археології Балтійського регіону Клайпедського університету. Напередодні повномасштабного вторгнення науковець повернувся з Литви до Херсону. Після того, як російські військові захопили місто, виїжджати було небезпечно, згадує Петрик.

Артем Петрик

«Мій виїзд з міста міг нести небезпеку не тільки для мене, але і для близьких. Чому так? Ну, якщо коротко, я думаю, що кожен, хто перебував в окупації, знає, що ворог, він особливо агресивно ставиться до працівників низки професій і сфер діяльності, в тому числі це журналісти й історики. Я – співробітник західної інституції, я працюю в Європейському союзі і займаюся дослідженням якраз історії європейської країни, в тому числі історії Литви міжвоєнного періоду й українсько-литовських відносин тієї ж самої доби. Я не кажу, що мій випадок унікальний, але з людьми тієї категорії, до якої я належу, фінал міг бути будь-яким, в тому числі трагічним», – зауважив він.

Більшість людей в окупованому Херсоні чекала на звільнення, втім, із часом дехто почав зневірюватися, каже історик. Але, коли стало відомо про деокупацію на Харківщині, херсонці підбадьорилися.

«З серпня 2022 року ми знали, що звільнене Високопілля. Ми знали, що українські війська прорвалися на початку жовтня 2022 року поблизу Дудчан, Милового, у північній частині Правобережжя. Очевидно було, що справа йде до якогось такого фіналу, до розв'язки. Постійно ми чули, як українські війська, в тому числі реактивна артилерія, б'ють по російських тилах, б'ють по переправах. Фактично росіяни вимушені були тягнути понтони через Дніпро. А потім десь 19 жовтня 2022 року окупанти оголосили евакуацію. Тоді вже було ясно і зрозуміло, що вони тікають», – згадує Петрик.

«Лякали підривом ГЕС та ядерним ударом»

Російські військові залякували херсонців протягом всього періоду окупації і тоді, коли почали відступати, розповідає херсонець. Вони згадували й про Каховську ГЕС. Жителям Херсону було лячно, адже ніхто не знав, яка доля чекає місто, зізнається Петрик.

Знищена російська БМД-2 поблизу аеродрому «Чорнобаївка» під Херсоном, 15 листопада 2022 року

«Лякали тим, що як тільки українська армія підійде, з вами буде те ж саме, що з Маріуполем. Навіть погрожували підривом, звичайним людям казали, що «буде підрив Каховської ГЕС, вас тут всіх затопить і ви тут всі повмираєте». Чи ядерною зброєю погрожували. Це фактично щодня відбувалося – залякування та цькування людей. В останні тижні перед звільненням росіяни почали ще і руйнувати інфраструктуру посилено. В місті зникла вода, зникло світло. Тобто, люди готували їжу буквально на багаттях, збирали дощову воду, ділилися хлібом. Це все було. Я порівнюю відчуття херсонців під час деокупації міста, як мені здається, з відчуттями людей, яких звільнили з концентраційного табору. Як це було, коли американська армія доходила до німецьких концентраційних таборів, де люди у бараках перебувають, їм кажуть, що вони вільні, а люди бояться вийти з їхніх бараків, тому що вони до кінця не вірять, що їх звільнили, що наступила свобода. Схожі відчуття були у херсонців», – поділився історик.

Зараз науковець продовжує жити і працювати у Херсоні. Він зізнається, що безпекова ситуація у місті складна, втім, херсонці дуже надихають.

Наслідки російських обстрілів прифронтового Херсону

«Чи є наука під артилерійськими обстрілами? Звісно, що умови не найкращі, в різних місцях доводиться працювати, і в укриттях, і де завгодно. Проте і наука, і література навіть в прифронтовій смузі є. Місто наше відділене рікою, і ми не просто у прифронтовій зоні, ми в безпосередній близькості до ворога (окупаційних військ РФ – ред.). Тобто, будь-яка точка нашого міста – в зоні доступу ствольної артилерії, реактивної зброї, все надзвичайно близько. Але це феномен херсонців. Населення міста тримається за рідні оселі, воно цінує кожен день прожитий на рідній землі, у своїх будинках, у своїх оселях. Хоч це пафосно, можливо, прозвучить, але тут батьківщина відчувається особливо, по-своєму, по-особливому», – зазначив херсонець.