Карпань Юлія, 11 клас
Чорнобаївський ліцей Чорнобаївської селищної ради
Вчитель, що надихнув на написання есе: Труш Наталія Борисівна

Війна. Моя історія

Усе зло приходить неочікувано і непередбачувано. Воно зʼявляється із лиховічним реготом, насмішкою в обличчі непроглядної пітьми. Виникло запитання: „Чому?!"

Про те, що почалася війна - нещадна, підступна та несправедлива, я усвідомила з першого дня. З тієї хвилини, коли прочитала у телефоні повідомлення про повномасштабне вторгнення рф на територію моєї рідної країни. Я відмовлялась приймати це, плакала. Вкотре взявши мобільний, побачила сповіщення - зображення "Повертайтесь живими" із постаттю військового. Змінилося все, змінилися ми. Опинилися в полоні заціпеніння, не знали, чим закінчиться для нас день або чи він закінчиться назавжди

Так сталося й зі мною, як і з мільйонами нажаханих українців та усіх, хто стояв і продовжує стояти разом з Україною. Коли почалась найкривавіша дата, яка, мабуть назавжди закарбується у свідомості українців та замислиться гіркої пам’яттю, яка об’єднала мільйони скалічених доль, я вперше почула несамовитий рев сигналу повітряної тривоги. Ще тиждень тому країна була відносно спокійно, тихою та мирної, хоч у повітрі вже був відчутний запах.

Я сподівалась, що вступлю до закладу із художнім спрямуванням після 9 класу і моє майбутнє зміниться на краще і відчуватимуть себе частиною чогось значущого, особливого. І ще кілька днів тому я була рішуче налаштована і була напоготові, щоб уже долучитися до творчого конкурсу.

А вже тоді, із плином часу, я постала перед розпачем і внутрішнім криком: “Невже моя мрія не здійсниться?!!!” Та до останнього мала певність, що все це закінчиться буквально завтра, бо була осяяна вірою та вражена тим, що наскільки одна-єдина біда і скрута може всіх зміцнити та згуртувати.

Бог дав випробування, щоб довести світові, наскільки Україна є сильною та непереможною. Навіть таке становище може стати найбільшим до уроком, який навчить жити. У наших історіях є багато спільного. Я бачу ці втомлені, потьмянілі очі, затьмарені несприйняттям жорстокої реальності. У них криється і невимовний сум, і тяжка втрата, і сторінки життя, пошарпані російською агресією. Я бачу очі, і у них бринить сльоза. У ній-відображення горя, відчаю та скам’янілості.

Тема війни резонує з моєю душею, моїм внутрішнім “я”. Це паралель із життям мого брата. Він приїхав зі столиці. На ранок 24 лютого схопився і зрозумів: почалася війна. Здавалось, усі перебували у сплетінні тривоги, яка розлилася по всій країні. Мама почала щоденник війни, де вела хроніку подій, які докорінно змінили життя багатьох.

Та головне, на мою думку, це те, що ця війна, жалюгідна та безпідставна, привела мене до переосмислення цінностей, дозволила поглянути на все по-іншому, окреслити межі всього, що є для мене безцінним, адже, збираючи “тривожний рюкзак”, брала із собою виключно найдорожче моєму серцю.

Війна подарувала мені можливість усвідомити, що в одну мить все може втратити сенс поряд із сенсом життя. Просту змогу провести більше часу з родиною. Ми об’єдналися в одне ціле, в один організм. А ще я почала медитувати, глибоко укорінюючи в собі навички стійкості та непохитності перед обличчям мороку. Я відкрила для себе світ невпинного саморозвитку, самопізнання, самовираження. Я поліпшувала вміння малювати, захопилась квітами і захотіла створити свій “Сад Перемоги”.

Я точно знаю, що серце України завжди Буде битися. Вдячна захисникам, що дарують нам натхнення, відчуття чогось невловимого, нетлінного, позачасового. Того, що наповнює і підносить до дивовижних надій майбутнього. бо берегти життя-це справжня місія.

Я вдячна, що маю можливість жити у цьому Всесвіті під назвою “Україна”. Україна-вільна, нездоланна. Як і її Герої. Я бачу майбутнє України у дзеркалі яскравого світла. Я уявляю його таким, немов сонце визирнуло після довгих і затяжних хмарних дощових днів. Я бачу майбутнє Українським. От саме “Українським”, де всі розмовляють рідною мовою. Я не бачу нічого ворожого на нашій землі. Я споглядаю лише життя, щастя, мрії, щирий блиск в очах.

Нас об’єднує одне небо. І я буду неймовірна щаслива, коли воно буде мирним