Мене звати Марина. З Бердянську ми переїхали у Київ. Ми втратили все. У сина розхитана психіка. В школі його булять. Ми ніяк не адаптуємося до нового місця життя. Грошей катастрофічно не вистачає. 

Перший день війни був жахливий. Переддень ми святкували день народження сина. Ми сказали йому: "Не хвилюйся, ми разом. Не треба панікувати, почалася війна. Треба їхати". 

Нас мало не розчавили біля евакуаційного потягу. Перші тижні були дуже важкі. Був дефіцит їжі, води. У мене депресія. Сину психологічно важко. Його батько нас покинув, друзів немає, іграшок немає. Собак своїх ми вимушені були залишити.