Пащенко Кіра, учениця 11 класу КЗ" Центральноукраїнський науковий ліцей-інтернат Кіровоградської обласної ради"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Пащенко Вікторія Вікторівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Що відрізняє націю від народу? Народ – це спільнота людей, об’єднана країною, на території якої вона проживає, спільною культурою та народними звичаями. Нація – це та сама спільнота, той самий народ, проте об’єднує його вже дещо більше. Тож чи може народ стати  нацією? Лише в тому разі, коли народові вдається еволюціонувати від примітивізму співіснування на спільній території до боротьби за досягнення спільної мети.

Нацією може зватися лише той народ, який об’єднаний ідеєю та готовий вступити в бій за неї. Що не дивно, українці є одним з таких народів. Ми боролися за ідею незалежності та суверенітету нашої держави ще з давніх часів, ще відтоді, коли шанси на досягнення успіху були мізерними.

Сьогодні ж наша держава вже є тим, за що боролися покоління українців до нас. Та на незалежність України вкотре зазіхнули, і нам випала доля боротися за збереження та утримання державності. Поклавши руку на серце, я хочу сказати, що як ніколи пишаюся своєю нацією сьогодні, за те, що серед нас знайшлися ті, хто зумів докорінно змінити самих себе, хто зараз воює, волонтерить, просуває українську культуру та донатить на збори.

Певно, у цьому і проявляються наші «надздібності», та це не означає, що українська кров чи громадянство гарантує їх кожному.

Те, що людина є українцем, не завжди означає, що вона має суперсилу. Я б швидше назвала націоналізм нашою «суперсилою», адже саме в ньому закладено міць та незламність україського духу. Націоналіст – той, хто творить націю.

На жаль, сьогодні більшість українців не є націоналістами, проте кожен зве себе патріотом. Чи це справді так?

Питання відкрите, адже ще й досі залишилися ті, хто вважає культуру та мову агресора рідними собі, залишаються й ті, хто ледве відрізняє поняття націоналізму від нацизму. Можна сказати, що наше суспільство цим просочене й нам усім складно перейти на новий лад.

Так, звичайно від суспільства залежить чимало, проте ключову роль усе ж відіграє бажання та прагнення до змін.

Яскравим прикладом до наведеного вище аргументу є український активіст Роман Ратушний, чию трагічну долю має знати кожен громадянин нашої держави. Він, навчавшись у російськомовній гімназії, не піддався русифікаційним впливам та вийшов на Майдан, завжди висловлював свою громадянську позицію та взяв до рук зброю, коли Україна того потребувала.

Ця людина була представником нашої молоді, справжнім взірцем для наслідування.

Націоналіст – це та людина, котра розуміє процеси, що відбуваються в її країні, має чітку громадянську позицію та завжди діятиме на користь своєї нації у буремні часи, незалежно від того, буде ця боротьба проти влади чи іноземного загарбника. З власного досвіду можу сказати, що зараз є безліч можливостей допомогти нашій державі, наприклад, волонтерство, якщо з певних причин людина не може вести збройну боротьбу.

Особисто я долучилася до команди, що виготовляє маскувальні сітки, де водночас знайшла приємну для себе компанію. І все ж у цій ситуації знову постає питання про бажання громадянина діяти.

Отож я вважаю, що націоналізм сьогодні  і є тією «суперсилою» в українцях, які готові діяти. Мені справді прикро виокремлювати з нас тих, хто, на мою думку, цією силою не наділений, проте інакше я чинити не можу, тому що це суперечитиме моїй позиції та твердженням.

Вірю, що російська мова та культура в українському суспільстві – це лише проблема часу.

Так, наше суспільство ніколи не дійде ідеалу, та коли кожен громадянин нашої держави плекатиме в душі щиру любов до всього українського,  тоді  впевнено скажу, що моя суперсила полягає в тому, що я українка.