Війна забрала у нашої родини все. Ми залишилися без дому, без майна, без усього, що наживали роками. Те, що російські військові не змогли вкрасти, вони просто знищили. Разом із речами ми втратили відчуття безпеки та звичне життя.

24 лютого я була на роботі. Працюю на автозаправній станції, і того дня через величезні черги не могла залишити робоче місце. Я пропрацювала майже півтори доби, бо мене не було ким замінити. У цей час чоловік залишався вдома з дітьми. Він зателефонував мені й сказав, що почув вибухи. Я підтвердила, що вибухів дуже багато і почалася війна. Діти прокинулися від гуркоту. Чоловік пояснив їм, що росія розпочала наступ і скидає авіабомби, намагався їх заспокоїти, але водночас говорив правду, щоб вони розуміли, що відбувається.

Найстрашнішим днем стало 28 лютого 2022 року. Разом зі старшим сином ми поїхали до магазину купити продукти. На той момент російські війська вже були у сусідньому селі. Ми не встигли нічого придбати, бо почули, що окупанти заходять уже до нашого села. Ми негайно поїхали додому, але дорогою потрапили під обстріл. Наш автомобіль почали розстрілювати з танка та кулемета. Унаслідок цього я отримала вогнепальне поранення. Наслідки цієї травми я не можу подолати й досі.

Під час окупації ми намагалися зберігати спокій заради дітей, хоча це було майже неможливо. Російські військові ходили по будинках, заходили і до нас. Вони наставляли зброю на дітей, погрожували розстрілом, якщо ми не віддамо телефони чи зброю. Ці спогади досі залишаються найболючішими для нашої родини.

Згодом закінчилися продукти, і ми шукали будь-яку можливість нагодувати дітей. Варили кашу з кукурудзи та пшениці, яка залишилася ще з попередніх років. Зерно перебивали на дерть, просіювали й готували з нього їжу. Саме так нам вдалося пережити найважчі дні.

Єдина річ, яку я могла б назвати пам'яттю про ті події, - це куля, яку лікарі витягли з моєї руки. Але її вилучила прокуратура як речовий доказ у справі про воєнний злочин. Тож сьогодні про пережите нагадують не речі, а шрами, які війна залишила на моєму тілі та в пам'яті нашої родини.