У перший день війни росіяни нанесли удар по аеродрому. Я відразу зрозумів, що почалась війна. Виїхав у село під Лиманом. Думав, там буде спокійніше, бо у батьків там був приватний будинок. У Лимані мене застала окупація. У селі не було світла, води та газу. Я знаходив вихід, бо в селі завжди є вода та продукти. Місцеві боялись щось говорити окупантам, бо розуміли небезпеку з їхнього боку. Мене шокувало, що росіяни грабували будинки українців. Я бачив вантажівки майна тих, хто виїхав.

На очах у сусідки буряти розстріляли її сина через татуювання на його тілі. Я був цим шокований. 

Через пів року село звільнили ЗСУ, і я повернувся додому. Поки залишаюсь у Краматорську. Вірю в перемогу нашої армії. Сподіваюсь, що скоро діти повернуться до міста та я їх навчатиму, бо я вчитель.