Ми з дружиною весь час проживаємо в Станиці Луганській, діти роз'їхалися. До війни було нормальне життя, ми працювали, потім вийшли на пенсію. Було важко, але жилося легше, ніж у війну.
Літаки бомбили, на наших очах гинули люди. Раз - і немає будинка разом з людьми. Під час обстрілів ми ховалися в підвал. Було дуже важко жити. Приблизно рік не було світла. Так і жили без світла, а вночі сиділи в підвалі. Хотілося б забути все, але це не забудеш.
Ми отримували гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова, він добре нам допомагав. Пізніше з'явилися й інші благодійні організації, допомагали відновлювати те, що було пошкоджено.
Мрію, щоб настав мир, і ми могли спокійно жити.
