Луць Анна, 10 клас, Гадяцький профільний ліцей ім. Т.Г.Шевченка Полтавської обласної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Касьян Світлана Леонідівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна… Про неї я читала в підручниках по історії та чула від прабабусь та прадідусів. Вони завжди говорили: «Хоч би не було війни!» Але тоді я не розуміла всього значення цієї фрази, навіть сміялась: «Яка ж може бути війна в наш сучасний час?». Та 24 лютого 2022 року мій світ перевернувся, коли по всій країні пронеслося це жахливе та криваве слово ВІЙНА!!! А в голові лише одна думка «Що буде далі?...»

Перші дні були найстрашнішими. Не зрозуміло було, що робити, як реагувати; де укриття, і як туди бігти, коли лунала тривога.

По телевізору постійно транслювали новини, де розповідали про вибухи в Києві, Харкові, Одесі; про те, як люди тікають за кордон. Звичне, спокійне, стале життя різко змінилося. Ми перестали ходити до школи, нікуди не їздили на екскурсії, менше виходили гуляти, а про сімейний відпочинок на морі взагалі не могло бути й мови…

Якщо дослідити історію, то явно простежується, що росія постійно намагалася завойовувати інші країни хитрістю, лицемірністю, підступністю, обманом, користуючись слабкістю суперників.

Україна в їхньому списку стоїть, напевно, на першому місці. Постійно йшла боротьба між тим, яка мова головніша, яка культура краща. Все російське раніше домінувало над українським. «Круто» було розмовляти російською мовою, слухати російську музику, дивитися російські фільми, передачі, ток-шоу…

Війна в один момент зруйнувала всі погляди, всі думки людей про сусідку-державу. Брат пішов на брата, родичі розсварилися між собою, брехня та ненависть заволоділи світом.

Ворог не жаліє ні малого, ні старого, запускає ракети в мирне населення, руйнує міста, знищує з лиця землі села, залишаючи натомість згарище та криваве кладовище. росія хоче вбити націю, зруйнувати наші принципи, нашу культуру. Але натомість, ми бачимо, що все те, що відбулося і відбувається в нашій державі, навпаки скріплює, об’єднує наш народ. Люди намагаються підтримувати один одного в цей складний для всих період. Якщо необхідно задонатити на якийсь збір – ми ДОНАТИМО, віддаючи останні кошти; необхідно передати сухі борщі на фронт – люди несуть та сушать овочі та передають. Волонтери, не шкодуючи сил, часу, коштів, перевозять допомогу та дитячі листівки, обереги для наших солдатів, щоб підтримати їхній бойовий дух.

У місті Гадяч, де я проживаю, влада підтримує переселенців із міст, які зруйнувала війна, надаючи їм житло та гуманітарну допомогу.

Постійно діти та дорослі організовують якісь концерти, заходи, ярмарки, кошти з яких надсилають до ЗСУ. І культура наша зовсім не стала гіршою без російських співаків та акторів. Наші українські артисти скільки написали пісень на тему війни, перемоги та незламності нашої держави, які лунають на хвилях радіо та підтримують настрій та надію на те, що це колись скінчиться. Багато знаменитих артистів з початком війни не злякались, не втекли за кордон, а з гордістю та патріотизмом, зі зброєю в руках пішли захищати свою рідну Вітчизну від лютого ворога.

Неможливо уявити весь той жах, який люди пережили за ці 1000 днів жорсткої війни. В одну секунду одні втратили домівку, інші – найближчих собі людей, і, як не страшно це звучить – своїх дітей, які янголами злетіли у небо і зірочками світять звідти.

Але я вірю, що обов’язково це жахіття скоро скінчиться, і ми всі дочекаємося того завітного бажання в усьому світі – МИРУ. Ми повинні набратися терпіння, любові один до одного, мудрості та брати приклад з мужніх воїнів ЗСУ.

Звісно, на фронт нас не візьмуть, але ми можемо допомагати в тилу. Вчитися гарно, щоб здобути освіту і в майбутньому стати лікарями, будівельниками, архітекторами. Адже наше покоління повинне відбудувати нову незалежну країну і зробити її неповторною, гідною, сучасною.

І, переосмислюючи все, що відбувається зараз, розумієш, наскільки важливою є фраза «Мир в усьому світі». Це не просто шаблонний вислів для дівчат із конкурсу краси, а він має надзвичайно глибокий зміст. Адже лише у мирному світі ми маємо впевненість у завтрашньому дні, у своєму майбутньому. Мені дуже хочеться, щоб слово війна розшифровувалось не як жах, ненависть та пролиття крові, а як:

В – впевненість, воля

І – існування

Не – Й – мовірність

Н – незалежність

А – активність

Слава Україні!! Смерть ворогам!!!