Панченко Марія, 8 клас
ЗОШ I-III ступенів №29, м. Маріуполь
Вчитель, що надихнув на написання есе: Панченко Олена Євгеніївна

Моя Україна майбутнього

Україна… Бог створив тебе, як мирну квітучу країну, яка зачаровує своєю природою, мелодійними піснями, багата своїми надрами, пшеницею і, звичайно, мужніми людьми.

Але мирне життя нашого народу перервала війна 24 лютого 2022 году. Ніхто не очікував, що таке може статися. Біль, страждання, зруйновані міста і села, знівечені долі людей… І смерть… Ось що принесла війна моїй рідній країні. Несамовитий патріотизм українців вразив весь світ. На захист Батьківщини встали всі: жінки, чоловіки, діти, старі люди. Ворог не очікував такого опору. Кожен шматок нашої землі политий кров’ю українських воїнів і людей. Ми чекаємо миру.

Мир! Це найважливіше слово для нашого народу. Це коли не рвуться снаряди, не бомблять літаки, не чутно пострілів, ніхто не боїться за завтрашній день, усі відчувають себе щасливими. Я знаю, що мир настане. Ми переможемо, бо таку націю, як наша, не можна знищити.

І наша держава знову розквітне. Україна стане найрозвиненішою державою Європи. Ми, молоде покоління, зробимо все, щоб наша країна процвітала: побудуємо нові заводи і фабрики, відновимо промисловість і сільське господарство, створимо сучасну освіту і медицину тощо.

З попелу відродимо такі міста: Маріуполь, Бахмут, Рубіжне, Попасна, Бородянка, Херсон, Авдіївка тощо. Ми станемо країною, до думки якої будуть прислухатися держави світу. У нас буде найсильніша армія, бо ми це довели. Ми повернемо всі території, відбудуємо міста та села за сучасними технологіями. Ми побудуємо нові садочки, школи, лікарні, спортивні майданчики тощо. І в рідну країну повернуться наші люди, які вимушені перебувати за кордоном, важко працювати, щоб здобути копійчину на життя. Україна стане найпотужнішею державою. Ми поборемо корупцію та хабарництво, чесність запанує в нашій країні. Я вірю, що у нашої держави щасливе майбутнє в складі дружніх країн Євросоюзу.

І віра запанує в Україні. Ми відбудуємо собори та побудуємо нові храми. Ми будемо молитися, щоб мир ніколи не був зруйнований. І Бог почує наші молитви і благословить мою країну на щасливе майбутнє.

Щодо мене, то я народилася на Донбасі і знаю, що таке війна вже 10 років. Зараз я в Польщі разом з усією родиною, мій двоюрідний брат пережив жахіття Маріуполя, але зміг врятуватися. Мій дядько боронить рідну землю на Запоріжжі. Як можемо, ми підтримуємо нашу нездоланну армію.

Я мрію про те, що отримаю освіту, стану дитячим лікарем і повернуся у своє рідне місто. Обов’язково докладу зусиль, щоб модернізувати дитячу лікарню, адже діти – це наше майбутнє. Вважаю, що в дитячі лікарні повинні мати сучасне обладнання, в них повинні працювати найкращі спеціалісти з різних напрямків, серед яких мають бути і психологи, адже діти бояться відвідувати лікарів. Я хочу, щоб діти лікувалися без остраху, щоб батьки довіряли лікарям, адже здоров’я – це найважливіше для кожної людини і його не можна купити ні за які гроші. Хочу стати хорошим лікарем. І якщо країна буде потребувати моєї допомоги, то я стану на її захист пліч-о-пліч з її мужніми воїнами.

Адже я люблю тебе, моя Україно, зранена, знеболена, всім серцем! І протягом усього свого життя буду робити все, щоб ти, моя країно, процвітала і розвивалася. І саме тобі, рідна земле, я присвячую ці рядки:

Україно моя, моя рідна земля!
Це лани, і степи, й полонини,
І безмежні простори, річки та моря,
Мужні люди, що завжди єдині.
Нездоланна країна, яка у вогні,
Із якого ти завтра воскреснеш,
Молоде покоління відродить тебе,
Станеш вся у квіту незрівняннім.
На коліна впадуть твої вороги,
Їх не зможем пробачить ніколи.
Але в пам’яті нашій лишаться сини
І дочки, що тебе боронили.
Розквітай з кожним днем, моя рідна земля!
Процвітай на весь світ, моя нене!