Ковальчук Дарина, 8 клас
Рисвянська гімназія Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області
Вчитель, що надихнув на написання есе: Радзевич Олена Олександрівна

Війна. Моя історія

Все розпочалося зненацька. 24 лютого 2022 рік, ранок, ми ще спали. Телефонний дзвінок. Розпочалось. Війна. Батьки розбудили мене та моїх братів без паніки, але зі сльозами на очах, повідомивши, що настала війна. Сказали швидко тепло вдягнутися та бути готовими до того, що, можливо, потрібно буде поїхати з дому, перевірити свої тривожні валізки, щоб там було все необхідне.

Поки я усвідомлювала, що відбувається, пройшло декілька хвилин і реальність стала очевидною: ми почули декілька сильних вибухів. Це було страшно. Тато відразу почав нас вчити, що не можна знаходитися біля вікон, розповів про правило двох стін, але краще під час повітряної тривоги спускатися в підвал нашого будинку. І так як проживаємо ми у селі, то про тривогу сповіщало тільки радіо, яке в перші тижні війни працювало постійно, щоб ми розуміли, що відбувається в країні.

Що я відчувала тоді, важко описати. Страх, невідомість, безвихідь. Купа запитань: що буде далі, що нас очікує… Було дуже страшно. Ми багато молилися. Війна змінила наше життя, відібрала спокій, вселила страх, навіяла паніку, внесла корективи у всьому.

Той день, коли розпочалася війна, був днем розбитих мрій, ми не розуміли, що буде далі, як діяти, яке прийняти рішення, той день був повним розпачі та горя.

-Війна, ти вкрала наше життя…
-Війна, розірвала на шмаття небо…
-Війна, як ти вернеш все те що взяла?...

Наше життя дуже змінилося з того дня. Ми залишилися жити у своєму будинку, у своєму селі, але стали ще більше цінувати те, що маємо - один одного. Війна показала нам цінність людського життя. Ми вдячні нашим воїнам, які сміливо захищають нашу Україну та її територію. Продовжуємо молитися за них. А ще підтримуємо нашу волонтерську команду, яка розпочала свою роботу: вона вже 44 рази їздила на схід України з різною допомогою для звичайних людей, які постраждали, та для воїнів.

Двадцять третє і двадцять четверте лютого – такі дати-сусіди, але яка прірва між ними: там мир, а там війна!