Мельник Софія, 17 років, 11 клас КЗ "Ліцей № 2", смт Стрижавка

Вчитель, що надихнув на написання єсе: Мазур Тетяна Іванівна

Конкурс єсе "Війна в долі моєї родини"

Дуже пам'ятаю той день, 24 лютого. Прокинулася від звуку новин о 6 ранку. Спочатку не зрозуміла, що трапилося. Нібито ще звечора збиралася у школу, планувала якісь плани і в одну мить усе обірвалося, почувши слово - війна... Не усвідомлюючи, що це слово означає і до яких наслідків вона може призвести, спросоння через декілька хвилин я почула як затряслася хата та пролунав гучний вибух.У цей момент зателефонувала мама, яка ще о 5 ранку пішла на роботу, та сказала терміново збирати валізу. Я дуже розгубилася та не знала, з чого почати, в мене тремтіли руки. І тут я вже усвідомила, що це не сон, а страшні реалії.

Зібравши саме найнеобхідніше: теплі речі, документи та ліки, не знаючи, що нам далі робити, куди йти, де сховатися. Ми були прикуті до екрана телевізора, спостерігаючи за новинами в країні, були дуже налякані. Думки про те, щоб залишити країну не було, ходили у школу, допомагали плести сітки для наших воїнів-захисників. Збирали речі, приносили закрутки, ліпили вареники - допомагали чим могли, щоб не сидіти без діла, а хоч трішки бути корисним для країни.

Цей день змінив наше життя на «до» і «після». Я стала на світ дивитися іншими очима і цінувати те, на що раніше не звертала уваги. На сьогоднішній день життя своє, своїх близьких та рідних людей стало найціннішим за будь-які золоті прикраси, вишукані будинки, стильний одяг. Ми почали цінувати кожні моменти та час проведений разом у колі сім'ї.

На 230 день повномасштабної війни, не відчуваємо вже того страху, який був на початку. Усі ми навчилися жити з болем та страхом. Це водночас погано, що ми до цього звикаємо, але такі у нас реалії і ми лише віримо та надіємось у наше ЗСУ і йдем до перемоги!!!

Але єдине, до чого ми не можемо звикнути, це до жорстокості, катування, знущання над дітьми та жінками, простими мирними жителями, полоненими, військовими, збоку окупантів. Це ми не забудемо ніколи, усе це закарбувалося в моїй пам'яті назавжди. Таке пробачити не можна ніколи. Не забудем, не пробачим...

Мир - це час, коли люди радіють кожній хвилині, живуть у злагоді та добробуті, насолоджуються моментами, будують плани на майбутнє, мандрують, насолоджуючись краєвидами у нашій вільній та незалежній Україні. Проводять час з друзями, навчаючись у школах та університетах, маючи багато спогадів про цікаве веселе студентське життя. Тому мир, має велике значення для нас, адже без нього усе інше втрачає свій сенс.

Вірю в найскорішу перемогу України!!! Слава Україні! Слава героям! Слава нації!