Говейна Анастасія, 15 років, студентка комунального закладу «Нікопольський фаховий медичний коледж» Дніпропетровської Обласної Ради» 1ФБ-22

Вчитель, що надихнув на написання есе: Коник Любов Павлівна

Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"

Коли ми говоримо про повномасштабну війну в Україні, ми розуміємо що війна не обійшла стороною жодну українську родину. Кожна людина постраждала від російського тероризму, морально та фізично.

24 лютого 2022 року Україна прокинулася від звуків вибухів. Прокинувшись, я не розуміла що відбувається, відразу почала телефонувати рідним та друзям дізнаватися чи все з ними добре. Після цього побачила що президент оголосив про введення воєнного стану. Я не до кінця усвідомлювала що почалася війна, не могла повірити що це дійсно відбувається, кожного разу переглядаючи новини мене вганяло в жах, як багато зруйновано людських доль та будинків. Я відчувала страх, тривогу, розгубленість та найжахливіше – безвихідність, що я ніяк не можу вплинути на події щоб це зупините, не знала що очікувати на наступний день та як захистити свою родину. В голові були тільки одні питання: «Чому це відбувається в двадцять першому столітті? За що ми заслужили це? Чи надовго ця війна затягнеться?». До таких реалів дуже важко звикнути, але я, як і інші, з часом повинна була до цього пристосуватися.

Цей день для мене та моєї родини дуже змінив наше життя, як і у мільйонів українців розділилося на «до» та «після». Потрібно було звикати до сирен, до безсонних ночей в коридорі, а ввечері поспішали додому поки не почалася комендантська година. Пізніше війна дійшла і до мого міста, ми були вимушені переїхати в центр міста в готель, бо мій район обстрілювали кожного дня, а в готелі було надійне бомбосховище. Кожної ночі ми прокидалися від потужних вибухів, але дедалі ситуація погіршувалася, психологічний стан не витримував, тому коли з'явилася можливість, ми одразу поїхали на західну частину України до родичів.

З початку повномасштабної війни, мене найбільш приголомшило безжалісність та байдужість росіян, що вони за війну, підтримують вбивства, зґвалтування, знущання над нашими людьми… В той час, коли українці щиро допомагають та підтримують один одного.

На сьогоднішній день Мир для мене означає припинення будь-яких конфліктів між людьми та державами, припинення збройних конфліктів, економічних, соціальних та політичних проблем. Це повага кожної людини до чужої держави та культури, а також нації. Весь світ повинен жити в мирі та злагоді. Зараз для мене найважливіше – Мир в Україні. Ми мужня, відважна та незалежна держава, в Україні самі найкращі люди, тому ми обов'язково вистоїмо та переможемо! Слава Україні! Слава Героям!