Перший день війни для нас почався в липні 2014 року, а у 2022 році він для нас почався в кінці січня, коли у нас вже почали стріляти. А десь 20 лютого чоловік мене забрав з роботи, ми заїхали у двір - і почали літати снаряди. Ми зібралися і виїхали спочатку до Курахового, а потім з дітьми - в Павлоград. У нас є свій автомобіль, ми виїхали самі. 

Маму пізніше сусіди вивезли в Курахове, і ми звідти забрали її. Тоді були складнощі, бо туди ніхто не їздив – були дуже потужні обстріли.

Ми працюємо, отримуємо гуманітарну допомогу. Але живемо в постійному стресі з 2014 року. Тоді ми втратили квартиру, а зараз - і будинок. Кожного разу - знову кудись їхати, кудись тікати, починати все з нуля. Нічого наперед не загадуємо, живемо, працюємо, виживаємо.