"Мені за себе не страшно було. Але донька - за що їй таке?" - згадує викладач Маріупольського держуніверситету Сергій Пахоменко.

З 1 березня в коридорі спали дружина та донька. Сергій – у ванній кімнаті. Вікна закривали подушками та книгами. Коли у місті відключили світло, почалося масове мародерство. Місцеві тягли все: телевізори, п'ять тазиків, 10 пуховиків. “Я побачив хаос. Почалася епопея із виживанням. Посилилися обстріли та бомбардування. Повний Армагеддон настав, коли зник зв'язок, вода та газ”, - розповідає Сергій.