Мені 47 років. Я 20 років пропрацювала інженером з охорони навколишнього середовища в лабораторії на «Енергоспецсталі».

Прокинулися 24 лютого від того, що бахнуло. Ми зрозуміли, що буде війна, далі була паніка і все інше. 

Наш дім знаходився біля СБУ, де був один з перших прильотів. Було дуже страшно. Я дуже боялась, щоб не почалося, як в Маріуполі.

Нам пощастило -  ми виїхали швидко. Забрали обох кішок своїх. Мене приємно вразили люди в Дніпрі. Дуже гарні люди, співчувають, завдяки їм у мене є житло і робота. Усі один одного підтримують.

Мою родину розбило «на запчастини»: один там, другий там, третій там. Спілкуємося по телефону, вайберу.

Я думаю, що війна завершиться наступної весни. Хотілось би раніше, звичайно, але не знаю, чи таке можливо. Мрію, як повернуся додому і буду відбудовувати рідний Краматорськ.