Ми нікуди не виїжджали, були в окупації, тож все побачили. Шокувало, як бомбили. Стрілянина була, хати розбивали. Страшно було.

Не було ні води, ні світла. Магазини в нас не працювали. Пізніше нам люди возили продукти з Херсону, і ми платили втридорога, щоб хоча б хліба купити. Дуже було приємно, коли нас звільнили, коли ЗСУ зайшли з нашими прапорами. Ми бігли, обіймали їх, раділи.

Хочеться миру, зустрітися з рідними і онуків побачити - от і все.