Життя до війни було гарне. Ходили на роботу. Жили спокійно. Сім’я разом була, ми проживали в Миколаївській області. Мені 31 рік. Зараз нам довелося виїхати.

Перший день війни запам’ятався тим, що чоловік як пішов на роботу, так до цього дня і не з’являвся. Ми переїхали до батьків, які також проживають у Миколаївській області, але подалі від воєнних дій. Ми тут проживаємо, і  всі люди до нас добре ставляться. Допомагали нам. Вражає те, що у людей дуже гарне ставлення. Хочеться, звісно, додому.

Раніше ми думали, що нас це ніколи не зачепить, і жили по-іншому. А зараз життя помінялося, повернулося на 180 градусів.

Найбільше запам’яталося те, як ми їхали. З пересадками добиралися, п’ять машин поміняли. По дорозі бачили військову техніку. 

Я думаю, все повинно скінчитися тільки перемогою України. І сподіваємося, що якнайшвидше.

Я думаю, ми повернемося додому, сім’я об’єднається. Будемо допомагати у відновленні селища. І будемо працювати на відновлення нашої держави.