Марченко Олександр, 16 років, Комунальний заклад «Близнюківський ліцей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області»

Biйнa... Яке страшне слово! Скільки крові, смертей, скалічених доль, розбитих сердець несе війна з собою. Кому ж до вподоби її руйнівна природа?! Хто запросив її сюди, де все створено для народження, щастя, любові, краси... Жадоба до влади, заздрість, ненависть?

Що ж це за така нечиста сила, що спроможна так спотворити людину, яка згодна свою вічну душу продати за тимчасову владу?

Вже сім років наш народ страждає від справжньої, кровопролитної, несправедливої війни. Для когось вона почалась ще тоді, коли горіли шини, літали коктейлі Молотова, свистіли кулі. Для когось, коли відбулася анексія Кримського півострова; для когось – коли їхні рідні пішли в АТО захищати нашу країну, а для когось – це звістка про перші смерті…

Особисто для мене війна почалась ще у 2014 році, коли дуже активно розгорталися події на Майдані: від мирної ходи до масових розстрілів, від мирних домовленостей до вибухів… Я часто дивився новини з татом, і хоч був малим, та розумів, що це початок чогось більшого, ніж просто розгнівані люди з палицями та самопалами.

З того моменту, переглядаючи щодня новини, я все краще розумів, на скільки погіршується становище моєї країни – і у моєму серці прокидалася буря ненависті до людей, які принесли у мою країну смерть і розруху.

З перших днів наша сім’я зрозуміла, що настав складний період у житті кожного українця. Ми не могли стояти осторонь. Чим могли, тим і намагалися підтриматити: перераховували кошти на допомогу бійцям та обладнання для КПП, збирали і відправляли продукти.

У Донецькій та Луганській областях проживали наші рідні. Але вони змушені були виїхати звідти у пошуках нового житла, бо в їх містах велися активні бойові дії.

А що значить для людини залишити свою батьківщину?! Та іншого вибору у них не було…

Я дуже сподіваюся, що скоро настануть хороші часи. Часи, коли люди не будуть боятися ходити по вулицях, діти перестануть втрачати батьків, а матері синів. Часи, коли земля більше не буде забруднена кров’ю, а окопи й траншеї заростуть травою й більше не будуть використовуватися за призначенням. І ці часи – це часи миру. Мир і тільки мир – це найбільше щастя для людини.