Удовік Кирило Артемович, 14 років, Протопопівська гімназія Балаклійської міської ради Харківської області

Ця жахлива подія почалася в 2014 році. Війна за території Донецької та Луганської області. Знову хтось захотів загарбати наші землі! Чому інші зазіхають на чуже?

Чому люди не вміють або не хочуть вирішувати проблеми мирними способами? Адже країни завжди можуть домовитися!

Чому б не організувати взаємовигідні відносини? Хіба легше завоювати та отримати все безкоштовно? Та чи дійсно безкоштовно? Адже треба витратити купу грошей на військове спорядження та зброю.

А як можуть бути вигідними тисячі смертей? Це ж утрата людських ресурсів!

За останні роки багато загинуло та втратило домівки. Людей позбавили роботи. У багатьох немає умов для повноцінного життя. А скільки ще страждатиме через чиїсь загарбницькі мрії?

У дітей забирають батьків, у батьків – дітей. Скільки це триватиме? Звідки береться та заздрість та ненависть?

Люди вбивають один одного й не усвідомлюють, що завдають великого болю. Вони цього не зрозуміють, доки самі не відчують цей біль. Війна нічого не покращить. Вона заподіє лише шкоду.

Щоб усі люди померли, не потрібний кінець світу. Людство вб’є себе само.

Ядерні бомби, ракети, винищувальні підводні човни, флотилії та піхотинці. І все це заради отримання ресурсів і плодорідних земель! Не всі прагнуть війни. Але коли твоїй родині загрожує небезпека, ти змушений іти на фронт, щоб захистити рідних. Хтось робить твій вибір замість тебе. Розпоряджається твоїм життям. Змушує тебе ставати вбивцею заради миру. Але вбивати заради життя – це парадокс.