Наше життя тепер обмежене стінами дому та навчанням онлайн. Дитина взагалі перестала спілкуватися з однолітками, ніде не гуляє. Ми живемо в селі, а тут зовсім немає дітей, щоб син міг хоча б просто вийти погратися. Поїхати відпочити та нарешті поспілкуватися з іншими дітьми було б для нього величезним задоволенням і можливістю бодай на трохи відволіктись від війни, постійних вибухів та моторошних звуків шахедів.

Найстрашніша подія сталася з нами у Слов'янську перед Новим роком. Тоді був приліт недалеко від нашого будинку. Ми всі були вдома і на власні очі бачили весь той жах: як людей відвозила швидка допомога, як Червоний Хрест роздавав матеріали, щоб залатати пошкоджене. У нашому домі тоді вибило вікна та пошкодило кришу, діти дуже перелякалися. Для нас усіх це стало важкою травмою.

Мій син захоплюється спортом і дуже сильно хоче займатися ним частіше, але зараз немає такої змоги. Раніше він ходив на бокс, і в нього це дійсно добре виходило. Він і зараз полюбляє гуляти, але йому обов'язково потрібно бути з кимось. Нам дуже хочеться повернути йому хоча б частинку нормального дитинства.