Філоненко Вероніка, 9 клас, Коломацький ліцей

Вчитель, що надихнув на написання — Гаркавець Світлана Олександрівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Мене звати Вероніка Філоненко, і до війни моє життя було сповнене світлих моментів і мрій. Я обожнювала подорожі, завжди з нетерпінням чекала нових поїздок та зустрічей із рідними в інші міста України.

Коли почалася війна, всі мої мрії та плани відійшли на другий план.

Мої рідні, які раніше чекали на нас із візитом, тепер самі були змушені шукати прихисток у нашому селі. У нашій домівці стало багато людей, і ми всі разом намагаємося підтримати один одного.

Життя змінилося: там, де раніше було тихо і спокійно, тепер відчувається тривога та смуток за тим, що ми всі втратили.

Попри теперішню проблему, ми намагаємося триматися разом, допомогти один одному. Я щиро вдячна своїм батькам та рідним за підтримку, яку ми знаходимо один в одному. Мені не вистачає тих поїздок, свободи, руху і відчуття безпеки, яке раніше було таким звичним. Кожна мить мого минулого тепер здається ще більшою ціною.

Нині мій світ звузився до меж нашого дому, нашого села. Ми живемо в постійній турботі один про одного, і хоча я не можу здійснити свої мрії про подорожі та велике відкриття, зараз я вчуся цінувати інші речі. Мені бракує впевненості в завтрашньому дні, але я сподіваюся, що колись зможу вийти до свого попереднього життя, де мрії не обмежуються відчуттям страху чи небезпеки.

Сьогодні мої думки зайняті тим, що відбудеться далі. Я розумію, що зараз ми всі пишемо нову сторінку в нашому житті, і хочу вірити, що це лише тимчасові зміни.

Я мрію про час, коли зможу знову відчути ту легкість, з якою ми жили раніше, коли плани були лише світлими, а мрії — великими.

В глибині серця я знаю, що цей досвід робить мене сильнішою, і саме це відчуття підтримує мене в моменти, коли настає відчай.

Мій шлях, як і шлях багатьох інших, повний випробувань, але я вірю, що колись усе налагодитися, і ми знову зможемо досягти своїх мрій, вільних від тягаря війни. Я буду цінувати кожен день і не здаватися, бо знаю, що ми ПЕРЕМОЖЕМО!