Я – Антоніна, але всі мене ласкаво звуть Тося. Мені 8 місяців, і я живу в мальовничому селі Слобода-Комарівці Чернівецької області. За мене цей лист пише мама.

У мене є чудова сім'я: матуся Яна, татко Вася, а ще дві бабусі та два дідусі. Всі вони дуже мене чекали, тому тепер безмежно люблять і балують.

На жаль, війна внесла свої корективи в наше життя. Вже через місяць після її початку, 24 березня 2022 року, мою бабусю Віру призвали на захист нашої країни.

За ці 20 місяців служби вона лише один раз була у відпустці, коли я тільки-но з'явилась на світ. З того часу, вже 8 місяців, бабуся не тримала мене на ручках і не гралась зі мною. Я дуже сумую за нею і з нетерпінням чекаю її повернення.

Мрію про те, щоб війна нарешті закінчилась, і всі наші захисники, включаючи мою бабусю, повернулися додому живими та здоровими.

Ще я дуже чекаю звісточки від дяді Федора, який зник безвісті.