Нас обстрілювали великим калібром, тому від багатьох будинків залишилися самі руїни. Щойно почалися перші вибухи біля мого будинку – зупинився годинник.
У льох ми сховатися не встигли, і слава Богу, бо його випалило вогнем! Рятувалися в саду. Обстріл був інтенсивний, без перерви снаряди лягали туди й сюди. Ось так-от лягли удвох, собака ланцюг обірвав і під нас заліз…
Звичайно, був шок, він не відпускає нас досі. Моя дружина після перенесеного стресу заледве говорить. Будинок потребує відновлення, а допомагати нікому. Наші діти залишилися на непідконтрольній території, ми не бачилися вже кілька років!
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.