Ми з донькою йшли вулицею 26 травня 2014 року – і раптом літаки, вибухи… Я і моя сестра вирішили вивезти дітей на море. По-перше, оздоровимо їх, по-друге, «усе закінчиться за пару тижнів, не може бути, щоб у нашому Донецьку почалася війна».

 Коли їхали назад у поїзді, зателефонувала мама і сказала: «Іро, вже бомблять Петрівку, влучання у 21-шу шахту. Не треба сюди їхати, рятуйте дітей!»

Ми вийшли в Запоріжжі ось так – у шортах, із купальниками, у кишенях на всіх 800 гривень – і почалося наше нове життя.

Тут живе мамина сестра, яка прийняла нас усіх у свою маленьку квартиру. Був момент, коли нас у двокімнатній квартирі жило 14 осіб, із них двоє немовлят.

 Кожен мій ранок починався зі зведень влучань. І ось, на початку серпня я побачила, що касетними бомбами зруйновано частину школи моєї дочки…