Історії, які ви нам довірили
У нас десять дітей, а в нашому селі немає ні дитячого садка, ні школи. Найближча школа – у сусідньому селі, за десять кілометрів від нас. Туди діти їздять автобусом. Тиждень тому він поламався, і діти на зупинці ледь не замерзли. Було 20 градусів морозу – вони застудилися.
Ми переїхали в Трудівське десять років тому в надії на спокійне та щасливе життя. Але в плани втрутилася війна. Страшно, коли стріляють. Ховатися нам ніде. Стаємо на коліна і молимося, щоб Бог зберіг дітей і нас теж.
Коли стихають залпи, діти поспішають робити домашнє завдання. Вранці їм доводиться рано вставати, о шостій годині ранку вони вже збираються до школи.
Мій чоловік їздить до Волновахи на заробітки, тому що в нашому селі роботи немає. Вранці їде на роботу на автобусі, а ввечері йде додому пішки 15 кілометрів, тому що автобус у цей час уже не ходить.
Інші історії
