Ми живемо у невеликому містечку на березі Чорного моря. Колись це було тихе курортне місце, але війна змінила все. Наша громада пережила сім влучань - під ударами опинилися бази відпочинку, житлові та багатоквартирні будинки. Відтоді мої діти щодня живуть у небезпеці.

24 лютого ми були вдома і жили звичайним життям. Про початок повномасштабної війни я дізналася з інтернету. Ще вчора все було спокійно, а вже наступного дня наше життя назавжди змінилося.

Найстрашнішим днем став той, коли ракета влучила у багатоповерховий житловий будинок. Після цього відчуття небезпеки стало постійним. Кожен вибух нагадує, що війна зовсім поруч, і ніхто не знає, куди може прилетіти наступного разу.

Найважчими наслідками стали постійне виснаження і життя без повноцінного сну. Ми практично не спимо ночами через вибухи та повітряні тривоги. Найбільше болить те, що діти не можуть нормально відпочити. Їм так потрібно хоча б кілька спокійних ночей, де немає сирен, вибухів і страху прокинутися від чергової атаки.