У перший день вторгнення я знаходився в Києві, був на обстеженні у лікаря після операції. Ночував у знайомого і о п’ятій ранку дізнався, що почалась війна. Я ледь дістався дому, як почалася окупація. Росіяни стояли у нас за селом. Я хвилювався за батьків і за дитину. У батьків – цукровий діабет, а ми не могли купити пігулки. 

Після деокупації я залишився без роботи, а дитину треба було збирати в школу, купляти одежу. Це було дуже важко, бо роботи немає.

Я сподіваюсь на перемогу, майбутнє бачу в Україні мирній та розвинутій.