Перед війною я з чоловіком закупила продуктів на місяць - це нас врятувало від голоду в Маріуполі, але готувати їжу було дуже тяжко на багатті. Чоловік стояв на вулиці по вісім годин, готував на чотирьох. Мої діти боялись прильотів до істерики. 

Мені було страшно за дітей. Наш район - єдиний, який ще не обстрілювали. Я вирішила виїжджати. Було дуже складно. Мій чоловік два дні під обстрілом ремонтував машину, та нам вдалося виїхати.

Зараз ми живемо у Львові. Я сподіваюсь на закінчення війни та повернення додому.