У перший день війни я відчула страх за дітей. Я збиралась на роботу і почула обстріли. У магазинах не було продуктів, багато магазинів закрились. Я не могла визначитись, чи виїжджати. Зі мною живе брат після інсульта - я не можу його покинути та виїхати. Моя мати працює у Чорнобилі за графіком: п'ятнадцять через п'ятнадцять діб. Коли її немає, я доглядаю брата.

Найбільше мене шокувала загибель дітей. 

Я сподіваюсь на мир, щоб наші діти не бачили війни.