Петришинець Дарина, 11 клас, Приборжавський ліцей Довжанської сільської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Сньозик Наталія Василівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

«Подивись наліво, подивись направо – то моя країна, то моя земля… Іншої не треба – в серці ти одна!» Ці зворушливі слова з тексту пісні Наталії Май викликали в мене і радісні й водночас сумні думки. Чому? У цей нелегкий для нас період дуже важливо зрозуміти, що Батьківщину, як і матір, не вибирають. Це -  беззаперечна істина.

І хай хто і що говорить про красиве і безтурботне життя десь там, за кордоном, ми мусимо пам’ятати: людина почувається повноцінною тільки там, де є її коріння – міцне та рідне.

Моя Батьківщина – це родючі лани, широкі степи, щедрі сади, повноводні річки та озера ще й високі гори. Моя Україна – це мудрий, талановитий і працелюбний народ. Нехай подібні слова звучать пафосно, але я вірю, що так воно і є.

Правда, трапляється й таке, що «…Україна одному – до границь його ланів, а другому – від колиски до гробу серед злиднів».

Наш славетний філософ, поет, педагог, Григорій Сковорода говорив: «Пізнай свій край, себе, свій рід, свій народ, свою землю – і ти побачиш шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриються твої здібності. Ти даси йому продовження, вторувавши стежину, із тієї стежини вже рушили у життя твої нащадки. І також будеш ти».

Я пригадую вересень 2022 року, коли до нашого 9-го «Б» прийшов новенький учень. Сашко, світловолосий, блакитноокий хлопчина, був мовчазний і тримався трохи осторонь. Ми часто запитували в нього, чому він такий неговіркий?

Та одного дня, під час повітряної тривоги, коли ми сиділи у бомбосховищі, Сашко розповів нам про те, що переживає за долю рідних дідуся та бабусі, які змушені були залишитися у напівзруйнованому будинку.

Містечко, у якому проживала сім’я хлопчика, окупували рашисти. Майже всі містяни виїхали на безпечні території, але деякі дорослі, особливо люди похилого віку, не захотіли покидати рідні домівки… Ми слухали розповідь Сашка і плакали, адже про війну знали тільки з розповідей дорослих. А ще зрозуміли, як важко кожного дня прокидатися вранці зі страхом, переживаючи, а що буде далі?

Подібних історій сьогодні дуже багато. Тому понад усе кожен українець прагне миру та спокою у нашій країні.

Отже, у нас є одне - єдине бажання -  бажання навчатись і розвиватись у мирній та вільній Україні без повітряних тривог та обстрілів. Нехай вороги пам’ятають, що ми любимо свою Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона своя. І в нашому серці, у наших думках вона одна – єдина.